чужоплемінник

ЧУЖОПЛЕМІ́ННИК, а, ч.

Те саме, що чужоплеме́нець.

Митрополит Київський Матвій у палкій промові закликав князів виступити на визволення Галича “від [[чужоплемінників]]”. Самі бояри галицькі почали звертатися до різних князів по допомогу (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. чужоплемінник — чужоплемі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чужоплемінник — -а, ч. Представник іншого, чужого племені, нації, народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови