чужоплемінник

чужоплемі́нник

-а, ч.

Представник іншого, чужого племені, нації, народу.

Значення в інших словниках

1. чужоплемінник — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Те саме, що чужоплеме́нець. Митрополит Київський Матвій у палкій промові закликав князів виступити на визволення Галича “від [[чужоплемінників]]”. Самі бояри галицькі почали звертатися до різних князів по допомогу (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. чужоплемінник — чужоплемі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови