шабашник —
ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). – Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
шабашник —
(-а) ч.; жрм; заст. Член бриґади, який виконує роботу за наймом. Кмітлива "Віра" наймає у Полтаві бригаду будівельників — "шабашників" (УМ, 23.03.2001); Командував цією збірною збирачів-вантажників колишній виконроб, досвідчений "шабашник" радянських часів з Донецька (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 679.
Словник жарґонної лексики української мови
шабашник —
-а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шабашник —
ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). — Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (Кучер, Трудна любов, 1960, 315).
Словник української мови в 11 томах