шабашник

ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.).

— Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (Кучер, Трудна любов, 1960, 315).

Значення в інших словниках

1. шабашник — ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). – Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
2. шабашник — шаба́шник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
3. шабашник — (-а) ч.; жрм; заст. Член бриґади, який виконує роботу за наймом. Кмітлива "Віра" наймає у Полтаві бригаду будівельників — "шабашників" (УМ, 23.03.2001); Командував цією збірною збирачів-вантажників колишній виконроб, досвідчений "шабашник" радянських часів з Донецька (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 679.  Словник жарґонної лексики української мови
4. шабашник — -а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови