шабельтас

шабельта́с

іменник чоловічого роду, істота

ремінь, на якому носили шаблю; портупея

військ., арх.

Значення в інших словниках

1. шабельтас — ШАБЕЛЬТА́С, а, ч., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея. Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О.  Словник української мови у 20 томах
2. шабельтас — Піхви  Словник застарілих та маловживаних слів
3. шабельтас — -а, ч., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шабельтас — ПОРТУПЕ́Я (плечовий або поясний ремінь, до якого пристібають холодну зброю), ШАБЕЛЬТА́С заст. Увійшов (командир) з валізою, сяючи лицем і новенькою портупеєю на новенькій уніформі (І.  Словник синонімів української мови
5. шабельтас — ШАБЕЛЬТА́С, а, ч., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея. Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах
6. шабельтас — Шабельтас, -са м. Ремень, на которомъ носятъ саблю, портупея. Розв'язує царям їх шабельтаси. К. Іов. 27.  Словник української мови Грінченка