шабельтас
ШАБЕЛЬТА́С, а, ч., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея.
Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).
Словник української мови (СУМ-11)