шабельник
ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі.
Зачувши про князів об’їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум’яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (Загреб., Диво, 1968, 559).
Словник української мови (СУМ-11)