шабельник
ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі.
Зачувши про князів об’їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум’яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (Загреб., Диво, 1968, 559).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шабельник — ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі. Зачувши про князів об'їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум'яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- шабельник — шабе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- шабельник — -а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі. Великий тлумачний словник сучасної мови