1. Словник української мови у 20 томах

шабельник

ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец.

Той, хто виробляє шаблі.

Зачувши про князів об'їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум'яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабельник — шабе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. шабельник — -а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шабельник — ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто виробляє шаблі. Зачувши про князів об’їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум’яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (Загреб., Диво, 1968, 559). Словник української мови в 11 томах