шанолюбець —
ШАНОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., ірон. Той, хто любить шану; пихатий. Це був боєць за повалення старої машини царизму, Він ганьбив чванливе і підлабузнювате чиновництво, хабарників, шанолюбців і лакиз, закликав народ скинути кайдани і будувати життя вільне, чесне й нове (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
шанолюбець —
-бця, ч. Той, хто любить шанобливе ставлення до себе, вияви поваги та шани до себе.
Великий тлумачний словник сучасної мови