шанолюбець

ШАНОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., ірон.

Той, хто любить шану; пихатий.

Це був боєць за повалення старої машини царизму, Він ганьбив чванливе і підлабузнювате чиновництво, хабарників, шанолюбців і лакиз, закликав народ скинути кайдани і будувати життя вільне, чесне й нове (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. шанолюбець — шанолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. шанолюбець — -бця, ч. Той, хто любить шанобливе ставлення до себе, вияви поваги та шани до себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови