шанолюбець
ШАНОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., ірон.
Той, хто любить шану; пихатий.
Це був боєць за повалення старої машини царизму, Він ганьбив чванливе і підлабузнювате чиновництво, хабарників, шанолюбців і лакиз, закликав народ скинути кайдани і будувати життя вільне, чесне й нове (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шанолюбець — шанолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- шанолюбець — -бця, ч. Той, хто любить шанобливе ставлення до себе, вияви поваги та шани до себе. Великий тлумачний словник сучасної мови