Орфографічний словник української мови

шарахати

шара́хати

дієслово недоконаного виду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шарахати — див. бити; боятися; падати  Словник синонімів Вусика
  2. шарахати — ШАРА́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що шара́хатися. Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко); Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю (О. Довженко); У басейн, де мешкала акула, по черзі опускали щити різного кольору.  Словник української мови у 20 томах
  3. шарахати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що шарахатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шарахати — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
  5. шарахати — ШАРА́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що шара́хатися. Коли я підходжу, вівці шарахають геть (Ільч., Вибр., 1948, 49); Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю (Довж.  Словник української мови в 11 томах