шарахати
ШАРА́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що шара́хатися.
Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко);
Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю (О. Довженко);
У басейн, де мешкала акула, по черзі опускали щити різного кольору. І щоразу, тільки-но з'являвся у воді яскраво-жовтий щит, хижачка, вкрай наполохана, шарахала в найдальший куток басейну (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)