шестерня —
[шеистеирн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. шестеирн'і, шестеиреин' дв'і шеистеирн'і (запряг із шести коней)
Орфоепічний словник української мови
шестерня —
ШЕСТЕРНЯ́¹, і́, ж., заст. Те саме, що шестери́к 1. [Кушнірук:] Хіба то розбійники, що є в лісі? Розбійники тепер в палатах проживають, на шестернях їздять (С. Васильченко); // у знач. присл. шестерне́ю. Шістьма кіньми.
Словник української мови у 20 томах
шестерня —
I -і, ж., заст. Те саме, що шестерик 1). || у знач. присл. шестернею. Шістьма кіньми. II -і, ж., розм. Те саме, що шестірня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шестерня —
ШЕСТІРНЯ́ (зубчасте колесо, яке передає рух), ШЕСТЕРНЯ́ розм., ТРИБ техн. У шестірнях екскаватора застрягла шматина дерну чи купина (П. Дорошко); — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані!...
Словник синонімів української мови
шестерня —
ШЕСТЕРНЯ́, і, ж., гаслі. Те саме, що шестери́к 1. [Кушнірук:] Хіба то розбійники, що е в лісі? Розбійники тепер в палатах проживають, на шестернях їздять (Вас., III, 1960, 427); // у знач.. присл. шестерне́ю. Шістьма кіньми.
Словник української мови в 11 томах
шестерня —
Шестерня, -ні ж. 1) Шестерикъ, шестерка. Їде шляхом до Києва берлин шестернею. Шевч. 89. 2) Шестерня въ мельницѣ. Нижній конецъ ея веретена стоитъ въ желѣзномъ углубленіи, наз. коро́бочка, а эта послѣдняя укрѣплена въ деревянномъ брусѣ, наз.
Словник української мови Грінченка