шпигун

шпигу́н

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. шпигун — див. РОЗВІДНИК; шпиг, шпик.  Словник синонімів Караванського
2. шпигун — Агент, вивідач, вивідник, вивідувач, винюхувач (знев.), доноситель, донощик, інформатор, контррозвідник, лазутчик, нашилювач (жарт.), нишпорка, провокатор, розвідник, сексот, стукач, фіскал, шпиг, шпик  Словник синонімів Вусика
3. шпигун — ШПИГУ́Н, а́, ч. Той, хто займається шпигунством. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (І.  Словник української мови у 20 томах
4. шпигун — -а, ч. Той, хто займається шпигунством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпигун — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством...  Словник синонімів української мови
6. шпигун — Шпигу́н, -на́; -гуни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шпигун — ШПИГУ́Н, а́, ч. Той, хто займається шпигунством. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (Фр.  Словник української мови в 11 томах