щастити —
(успішно, щасливо складатися) таланити, везти, вдаватися, розм. фортунити, (в господарстві) вестися// відчувати себе на сьомому небі, фортуна усміхається.
Словник синонімів Полюги
щастити —
щастити – таланити – везти Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
щастити —
(складатися на щастя, на успіх) в руку йдеться кому; випадає щастя кому, перев. з інфін.; фортуна усміхається (посміхається) кому, книжн.
Словник фразеологічних синонімів
щастити —
Таланити, фортунити, ітися на щастя, д. пайдати, (добре йтися) вестися, удаватися; ІД. мати щастя <н. я маю щастя = мені щастить>; щаститися; неос. ЩАСТИЛО, (кому) доля служила.
Словник синонімів Караванського
щастити —
Везти, пайдити, підвозити, підталанювати, підфортунювати, таланити, удаватися, фортунити, щасливитися, щаститися Фразеологічні синоніми: добре вестися Приповідки: Діло закрутилося! Закрутилося-завертілося! Процес пішов
Словник синонімів Вусика
щастити —
ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому. 1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати.
Словник української мови у 20 томах
щастити —
-тить, недок., кому. 1》 безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь. || з інфін. Удаватися що-небудь зробити. 2》 заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя. Щасти тобі; Хай тобі щастить — побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (перев. при прощанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
щастити —
ЩАСЛИ́ВИТИ кого (робити когось щасливим), ЩАСТИ́ТИ кому, заст. Мав нахил він один — охоту дарувать. Щасливити людей (М. Рильський); Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко). ЩАСТИ́ТИ безос.
Словник синонімів української мови
щастити —
ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому. 1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати.
Словник української мови в 11 томах
щастити —
Щастити, -тить гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: щасти́, боже! Хай Бог щастить.
Словник української мови Грінченка