щулитися —
[шчулиетиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. шчул'с'а, шчул'теис'а
Орфоепічний словник української мови
щулитися —
ЩУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (П.
Словник української мови у 20 томах
щулитися —
-люся, -лишся, недок. 1》 Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. || перен. Виявляти нерішучість, вагаючись, ніяковіючи. 2》 Те саме, що мружитися. 3》 Притискатися до голови (про вуха). || Притискати вуха до голови (про тварину).
Великий тлумачний словник сучасної мови
щулитися —
ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл.
Словник синонімів української мови
щулитися —
ЩУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (Панч, На калин.
Словник української мови в 11 томах
щулитися —
Щу́литися, -люся, -лишся гл. 1) Ежиться. Не дурно той бідний її чоловік так щулився в закутку. Левиц. І. 464. 2) Щуриться. Черном. Пан Хоцінський позіхав, щулився на канапі. Левиц. І. 182.
Словник української мови Грінченка