Орфографічний словник української мови

язва

я́зва

іменник жіночого роду

виразка

розм., рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. язва — (мед.) виразка, уразка моск. виразка  Словник чужослів Павло Штепа
  2. язва — Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка. Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Яновський); – Ох і дає вона йому, та язва, – розповідає зараз Федя про директора.  Словник української мови у 20 томах
  3. язва — Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка. Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах