язва
Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка.
Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Янов., II, 1958, 104);
— Ох і дає вона йому, та язва,— розповідає зараз Федя про директора. — Буває, в степу впаде на землю й качається біля машини.., аж корчить його (Гончар, Тронка, 1963, 83).
Словник української мови (СУМ-11)