язва
Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко.
Те саме, що ви́разка.
Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Яновський);
– Ох і дає вона йому, та язва, – розповідає зараз Федя про директора. – Буває, в степу впаде на землю й качається біля машини.., аж корчить його (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)