яко —
Я́ко, cпол. Як. У сполуч. з іменником виступає для називання стану, якості (когось, чогось); у знач. будучи ким, чим; подібно до кого, чого. Вісаріон Ґрібовский перенесений яко секретар правительственний до Чернівців (Б.
Українська літературна мова на Буковині
яко —
присл., заст. Якомога.
Великий тлумачний словник сучасної мови
яко —
Я́КО, спол., заст. Як (див. як³). Розлилася кров гаряча, Яко вода по землі (П. Чубинський); Він завжди був певним, що заслуги його, яко патріота, не загинуть марно (М.
Словник української мови у 20 томах
яко —
Що, через те що, щоб, чи, як
Словник застарілих та маловживаних слів
яко —
Я́ко, присл.; якомо́га
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
яко —
Я́КО, спол., заст. Як ( див. як³). Розлилася кров гаряча, Яко вода по землі (Чуб., V, 1874, 739); Він завжди був певним, що заслуги його, яко патріота, не загинуть марно (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
яко —
Я́ко нар. Какъ. Употр. преимущ. въ выраженіи: яко мо́га. Изо всѣхъ силъ. см. як. Біжи, яко мога; щоб там ні кричало, — не оглянься. Шевч. 16.
Словник української мови Грінченка