ідол

і́дол

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. ідол — (те, що є предметом обожнення) кумир, книжн. божество.  Словник синонімів Полюги
2. ідол — Бовван, божок, напівбог; (хто) кумир, божество, ікона; (річ) фетиш.  Словник синонімів Караванського
3. ідол — див. чорт  Словник синонімів Вусика
4. ідол — [ідол і іидол] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
5. ідол — Бовван, божок, божище, див. кумир  Словник чужослів Павло Штепа
6. ідол — -а, ч. 1》 У язичників – статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок. 2》 перен. Про того, кого обожнюють, перед ким схиляються, кому служать; кумир. 3》 перен., лайл. Про нетямущу, дурну чи бездушну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ідол — рос. идол переносно — об'єкт безрозсудливого, сліпого поклоніння.  Eкономічна енциклопедія
8. ідол — і́дол (від грец. εΐδωλον – зображення, образ, подоба) 1. В давньогрецькій філософії назва невловимого зображення предмета, яке, нібито відокремлюючись від предмета, діє на органи чуттів, викликаючи його чуттєве сприйняття.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. ідол — І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим?...  Словник синонімів української мови
10. ідол — І́дол, -ла; і́доли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. ідол — І́ДОЛ, а, ч. 1. У язичників — статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок. Молилася [мати] своїм пенатам І в Капітолій принесла Немалі жертви. Ублагала Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
12. ідол — (грец. — подоба) Стилізоване зображення поганського божества у вигляді статуї, що формувала стародавній культовий центр або являлась одним з головних його компонентів.  Архітектура і монументальне мистецтво