імам —
-а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. || Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою. || Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
імам —
іма́м (араб. – той, що стоїть попереду) 1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської общини, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі.
Словник іншомовних слів Мельничука
імам —
В ісламі служитель, який чинить молитву в мечеті; почесний титул халіфа як духовного та релігійного керівника суспільства, у шиїтів передбачений тільки для нащадків халіфа Алі й Фатіми (дочки Мугаммада); титул видатних теологів ісламу.
Універсальний словник-енциклопедія
імам —
ІМА́М, а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. Мюриди обрали Шаміля імамом — духовним і світським правителем (Іст.
Словник української мови в 11 томах