імам

В ісламі служитель, який чинить молитву в мечеті; почесний титул халіфа як духовного та релігійного керівника суспільства, у шиїтів передбачений тільки для нащадків халіфа Алі й Фатіми (дочки Мугаммада); титул видатних теологів ісламу.

Значення в інших словниках

1. імам — іма́м іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. імам — -а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. || Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою. || Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. імам — іма́м (араб. – той, що стоїть попереду) 1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської общини, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. імам — ІМА́М, а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. Мюриди обрали Шаміля імамом — духовним і світським правителем (Іст.  Словник української мови в 11 томах