імам
ІМА́М, а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини.
Мюриди обрали Шаміля імамом — духовним і світським правителем (Іст. СРСР, II, 1957, 162);
// Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою;
// Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті.
На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді ішани, імами, правовірні дехкани (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).
Словник української мови (СУМ-11)