Значення в інших словниках
-
імбир —
-у, ч. Тропічна трав'яниста рослина, м'ясисте кореневище якої багате на ефірні олії. || Прянощі, вигот. з цього кореневища.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
імбир —
імби́р, інби́р (нім. Ingbeer, від лат. zingiber, з інд. мов) багаторічна тропічна рослина родини імбірних. Культивують. Кореневище І. застосовують як прянощі.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
імбир —
1. рід багаторічних рослин родини імбирних; бл. 85 видів, що дико ростуть у тропічній Азії, Пн. Австралії; суцвіття у вигляді колосу; м'ясисте кореневище і.
Універсальний словник-енциклопедія
-
імбир —
ІМБИ́Р, у, ч. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями; // Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр.
Словник української мови в 11 томах