імбир
ІМБИ́Р, у, ч. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями;
// Прянощі, вигот. з цього кореневища.
Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр. страви, 1957, 345);
Пиво, заправлене імбиром і різними прянощами, вийшло напрочуд смачне (Тулуб, Людолови, II, 1957, 81).
Словник української мови (СУМ-11)