Великий тлумачний словник сучасної мови

імбир

імби́р

-у, ч.

Тропічна трав'яниста рослина, м'ясисте кореневище якої багате на ефірні олії.

|| Прянощі, вигот. з цього кореневища.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. імбир — імби́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. імбир — імби́р, інби́р (нім. Ingbeer, від лат. zingiber, з інд. мов) багаторічна тропічна рослина родини імбірних. Культивують. Кореневище І. застосовують як прянощі.  Словник іншомовних слів Мельничука
  3. імбир — 1. рід багаторічних рослин родини імбирних; бл. 85 видів, що дико ростуть у тропічній Азії, Пн. Австралії; суцвіття у вигляді колосу; м'ясисте кореневище і.  Універсальний словник-енциклопедія
  4. імбир — ІМБИ́Р, у, ч. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями; // Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр.  Словник української мови в 11 томах