індивідуальник індивідуа́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках індивідуальник — ІНДИВІДУА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що одноосі́бник. До колгоспу вступив свідомо, індусом-індивідуальником не був (Ю. Янов., Мир, 1956, 57). Словник української мови в 11 томах