індивідуальник

ІНДИВІДУА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що одноосі́бник.

До колгоспу вступив свідомо, індусом-індивідуальником не був (Ю. Янов., Мир, 1956, 57).

Значення в інших словниках

1. індивідуальник — індивідуа́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови