індивідуальник
ІНДИВІДУА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що одноосі́бник.
До колгоспу вступив свідомо, індусом-індивідуальником не був (Ю. Янов., Мир, 1956, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індивідуальник — індивідуа́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови