бум
ні бум-бу́м, ірон. 1. перев. зі сл. не зна́ти, не розумі́ти і т. ін. Зовсім нічого. “Ти хоч трошки по-нашому кумекаєш чи зовсім ні бум-бум?” (Григорій Тютюнник). 2. Нічого не розуміти, не знати, не розбиратися в чомусь. — А старий ваш — як? Він же, по-моєму, в автоматиці ні бум-бум? (І. Муратов).
Фразеологічний словник української мови