виднота
на видноті́. 1. На видному місці, так, щоб можна було бачити. — Як же він дознався (дізнався), що є люлька і тютюн? Хіба на видноті лежали? (Панас Мирний); На стіні, на видноті, висів канчук-трійчатка (О. Ільченко); В садку черешні вистигли, прозорі, золоті. Красуються на дереві, в усіх на видноті (Н. Забіла). 2. Доступний для чийого-небудь огляду, ознайомлення і т. ін.; неприхований. Але ж тепер її хата навстіж одчинена, все на видноті! (Є. Гуцало); Є в Дніпропетровську трохи вище острова Комсомольського затока, де ставлять човни. Тут все людське життя на видноті. На весь Дніпро видніє білизна, розвішана на мотузках, і купи сміття.., і голубник (О. Гончар); // Який не має можливості таїтися, відкритий для спостереження або контролю. Людина живе в колективі. Саме тут, де кожний на видноті, формуються моральні норми її поведінки, виховується почуття відповідальності (З газети). 3. Шанований, відомий своїм становищем в суспільстві; в пошані. — Тільки ти, добродію, Ілля Васильович, .. дай мені справити (весілля) все по-нашому, по-хорошому, по-старовинному. Це й тобі вигідно, відразу увійдеш до найстатечніших наших людей, на видноті станеш (Переклад Є. Плужника); Зате не встиг зіскочити (Борис) з шкільної лави — уже на видноті (І. Муратов).
Фразеологічний словник української мови