виднота
ВИДНОТА́, и́, ж., заст. Світло, освітлення.
— Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Сл. Гр.);
Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати (Мирний, III, 1954, 313).
На видноті́:
а) на видному, освітленому місці.
— Як же він дознався, що є (люлька і тютюн]? Хіба на видноті лежали? (Мирний, І, 1954, 337);
Книжка лежала на столі, на видноті, і в ній, напевне, не могло бути секретів (Собко, Стадіон, 1954, 296);
б) про помітне становище в суспільстві.
Зміцнився [Спартак] у своїй певності, що його життєве покликання — це керувати, бути увесь час на видноті (Гончар, Людина.., 1960, 197);
У всіх на видноті́ — так, що всі бачать, можуть бачити.
На клуні голуби цілувалися в усіх на видноті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 110).
Словник української мови (СУМ-11)