виднокіл
ВИДНОКІ́Л, ко́ла, ч., поет. Те саме, що видноко́ло.
Потемніли видноколи, Скрізь таке, хоч в очі стрель (Граб., І, 1959, 576);
По небу пливуть важкі грозові хмари. Сліпучі блискавки полосують виднокіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 24);
На світі Нема животворніших сил за промені, щедро пролиті з Москви на земний виднокіл… (Бажан, Роки, 1957, 264).
Словник української мови (СУМ-11)