виднокруг
ВИДНОКРУ́Г, у, ч., поет.
1. Те саме, що видноко́ло.
У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі. То був Дунай (Коцюб., І, 1955, 344);
Дорога поміж хлібами, поміж городами через балки та вибалки потяглася ген-ген до самого виднокругу (Гончар, II, 1959, 238);
Горленко замислено оглянула виднокруг — на річці катери чохкали попереду барж, хвилі лінькувато бились об сонні береги (Панч, В дорозі, 1959, 211);
Скоро з нашого виднокругу зникло все, крім довгого коридора (Трубл., III, 1956, 358).
2. перен. Сукупність знань, інтересів.
Ширшає в людей виднокруг, культурнішають люди… (Вишня, II, 1956, 19).
Словник української мови (СУМ-11)