виднокруг
ВИДНОКРУ́Г, у, ч., поет.
1. Те саме, що видноко́ло 1.
У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі. То був Дунай (М. Коцюбинський);
Дорога поміж хлібами, поміж городами через балки та вибалки потяглася ген-ген до самого виднокругу (О. Гончар);
Скоро з нашого виднокругу зникло все, крім довгого коридору (М. Трублаїні);
Горленко замислено оглянула виднокруг – на річці катери чохкали попереду барж, хвилі лінькувато бились об сонні береги (П. Панч).
2. перен. Обсяг, широта знань, інтересів; кругозір.
Друга половина ХVІ ст. стає часом, коли козаччина незвичайно скоро зростає в силах, організується, поширює незвичайно свій політичний виднокруг, сферу своєї діяльності (М. Грушевський);
Ширшає в людей виднокруг, культурнішають люди... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)