виднокрай
ВИДНОКРА́Й, ю, ч., поет.
Те саме, що видноко́ло 1.
І сонця сніп тугий лежить на виднокраї, І місяць поле креслить череслом (А. Малишко);
Після чорної бурі .. степ вбереться аж до виднокраїв в дикі тюльпани (О. Гончар);
Хмара, наче піп, від виднокраю зупинилась слізно на городах (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)