виднота

ВИДНОТА́, и́, ж., заст. Світло, освітлення.

— Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Сл. Гр.);

Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати (Мирний, III, 1954, 313).

На видноті́:

а) на видному, освітленому місці.

— Як же він дознався, що є (люлька і тютюн]? Хіба на видноті лежали? (Мирний, І, 1954, 337);

Книжка лежала на столі, на видноті, і в ній, напевне, не могло бути секретів (Собко, Стадіон, 1954, 296);

б) про помітне становище в суспільстві.

Зміцнився [Спартак] у своїй певності, що його життєве покликання — це керувати, бути увесь час на видноті (Гончар, Людина.., 1960, 197);

У всіх на видноті́ — так, що всі бачать, можуть бачити.

На клуні голуби цілувалися в усіх на видноті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виднота — виднота́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. виднота — -и, ж., заст. Світло, освітлення. На видноті — а) на видному, освітленому місці; б) про помітне становище в суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виднота — Виразність, світленість, освітленість, яснота, ясність Словник чужослів Павло Штепа
  4. виднота — ВИДНОТА́, и́, ж. Світло, освітлення. – Нехай одчинені двері, – тепла найде в нашу хату. – А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Сл. Гр.); // Видне, освітлене місце. Ждан виступив на видноту (І. Словник української мови у 20 томах
  5. виднота — на видноті́. 1. На видному місці, так, щоб можна було бачити. — Як же він дознався (дізнався), що є люлька і тютюн? Хіба на видноті лежали? (Панас Мирний); На стіні, на видноті, висів канчук-трійчатка (О. Фразеологічний словник української мови
  6. виднота — Виднота, -ти ж. Свѣтъ, освѣщеніе, ясность. Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно. Пирят. у. на видноті. На освѣщенномъ мѣстѣ. Ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою. Грин. II. 46. Словник української мови Грінченка