виднота

ВИДНОТА́, и́, ж.

Світло, освітлення.

– Нехай одчинені двері, – тепла найде в нашу хату. – А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Сл. Гр.);

// Видне, освітлене місце.

Ждан виступив на видноту (І. Білик);

А для гостей на саму видноту Бог кинув з неба чашу золоту (Л. Костенко).

◇ (1) На видноті́:

а) на видному місці, так, щоб можна було побачити.

– Як же він дознався, що є люлька і тютюн? Хіба на видноті лежали? (Панас Мирний);

На стіні, на видноті, висів канчук-трійчатка (О. Ільченко);

В садку черешні вистигли, прозорі, золоті. Красуються на дереві, в усіх на видноті (Н. Забіла);

б) доступний для чийого-небудь огляду, ознайомлення і т. ін.; неприхований.

Тут все людське життя на видноті. На весь Дніпро видніє білизна, розвішана на мотузках, і купи сміття.., і голубник (О. Гончар);

в) який не таїться, відкритий, відвертий.

Людина живе в колективі. Саме тут, де кожний на видноті, формуються моральні норми її поведінки, виховується почуття відповідальності (з публіц. літ.);

г) шанований, відомий своїм становищем у суспільстві; в пошані.

Не встиг зіскочити [Борис] з шкільної лави – уже на видноті (І. Муратов);

– Народ, знаєте, заздрісний, злий, а ви, товаришу професор, на видноті (Р. Федорів);

(2) По видноті́ – тоді, коли видно; вдень.

– Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати (Панас Мирний).