видніти
ВИДНІ́ТИ, і́є, недок.
1. безос. Світати, розвиднятися.
З-за лісу почало видніти, мов хто золотою кайомкою [облямівкою] обшив чорне верхів'я дерева (Панас Мирний);
Сурмач починає сурмити, швидко видніє надворі (Ю. Яновський);
З кожною хвилиною помалу видніло. Вже було не чорно, а сіро (І. Багряний);
// Світлішати.
По стінах скрізь розвішані рушники, червоні-червоні, аж по хаті від них видніє (С. Васильченко).
2. Те саме, що видні́тися.
Геть далеко в морі кораблі видніють (Леся Українка);
Напроти, в далечині, широка, налита повінню смуга Дніпра ледве видніла в імлистому мороку [мороці] (В. Підмогильний);
З печери видніло сіре каміння та шматочок неба (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видніти — видні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- видніти — Світати, розвиднятися, дніти, займатися <�благословлятися> на світ; (здалеку) ВИДНІТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- видніти — -іє, недок. 1》 безос.Світати, розвиднятися. || Світлішати. 2》 Те саме, що виднітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видніти — див. виднітися; розвиднятися Словник синонімів Вусика
- видніти — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ... Словник синонімів української мови
- видніти — Видні́ти, -ні́є, -ні́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- видніти — ВИДНІ́ТИ, і́є, недок. 1. безос. Світати, розвиднятися. З-за лісу почало видніти, мов хто золотою кайомкою обшив чорне верхів’я дерева (Мирний, І, 1954, 172); Сурмач починає сурмити, швидко видніє надворі (Ю. Янов., IV, 1959, 63); // Світлішати. Словник української мови в 11 томах
- видніти — Видніти, -ніє гл. безл. Свѣтать; проясняться. Словник української мови Грінченка