вкопаний

як (мов, нена́че і т. ін.) уко́паний, зі сл. стоя́ти, става́ти і под. Нерухомо, непорушно, застигши на місці. — Здрастуй! — скочивши навперейми Галі, привітався він (Власов) і, зиркнувши на її іскристі очі, став як укопаний (Панас Мирний); Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана (Т. Шевченко). як повко́пувані (про багатьох). Діти стояли, як повкопувані; ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (А. Свидницький). як у зе́млю вко́паний. Катерина не привітала його, не кинулась, як завжди, йому назустріч, стоїть, як у землю вкопана (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. вкопаний — вко́паний 1 дієприкметник закріплений у заглибленні вко́паний 2 дієприкметник виритий  Орфографічний словник української мови
2. вкопаний — I (укопаний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вкопати I. Мов укопаний — без жодного руху; нерухомо. II див. укопаний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вкопаний — ВКО́ПАНИЙ¹ (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вкопа́ти¹. Тепер на ній [площі] стояло кілька вкопаних зеніток і біля них комашилась обслуга, швидко повертаючи всі зенітки в один бік (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вкопаний — ВКО́ПАНИЙ¹ (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкопа́ти¹. Осторонь — склади пального з вкопаними в землю білими цистернами (Гончар, Новели, 1954, 163); Ми дуже любили наш садок за будинком і старезну шовковицю в ньому з укопаною під нею лавою (Сміл.  Словник української мови в 11 томах