вкопаний
ВКО́ПАНИЙ¹ (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкопа́ти¹.
Осторонь — склади пального з вкопаними в землю білими цистернами (Гончар, Новели, 1954, 163);
Ми дуже любили наш садок за будинком і старезну шовковицю в ньому з укопаною під нею лавою (Сміл., Сашко, 1957, 35).
◊ Мов (нена́че, як і т. ін.) уко́паний — без жодного руху; нерухомо.
А дівчина собі стоїть. Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає (Шевч., II, 1953, 306);
Школяр.., мов укопаний,.. зупинився перед матір’ю (Стельмах, Хліб.., 1959, 221).
ВКО́ПАНИЙ² див. уко́паний¹.
Словник української мови (СУМ-11)