відгородити

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).

Значення в інших словниках

1. відгородити — відгороди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгородити — див. відгороджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгородити — ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відгородити — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти.  Словник синонімів української мови
5. відгородити — ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати.  Словник української мови в 11 томах
6. відгородити — Відгороджувати, -джую, -єш сов. в. відгородити, -джу, -диш, гл. Отгораживать, отгородить.  Словник української мови Грінченка