Значення в інших словниках
-
відгородити —
відгороди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
відгородити —
ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати.
Словник української мови у 20 томах
-
відгородити —
відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
-
відгородити —
ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти.
Словник синонімів української мови
-
відгородити —
ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати.
Словник української мови в 11 томах
-
відгородити —
Відгороджувати, -джую, -єш сов. в. відгородити, -джу, -диш, гл. Отгораживать, отгородить.
Словник української мови Грінченка