відгороджувати

відгоро́джувати

-ую, -уєш, недок., відгородити, -оджу, -одиш, док., перех.

1》 Парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь.

|| Відокремлювати, відділяти собою кого-, що-небудь від когось, чогось.

2》 перен. Позбавляти зв'язку когось із ким-, чим-небудь; відокремлювати.

Значення в інших словниках

1. відгороджувати — відгоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгороджувати — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГОРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., кого, що. 1. Парканом, тином, стіною і т. ін. відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь. Євдоким спокійно виходить із хати, дверима відгороджує від себе жінчину лайку (М.  Словник української мови у 20 томах
3. відгороджувати — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти.  Словник синонімів української мови
4. відгороджувати — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГОРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., перех. 1. Парканом, типом, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах