Фразеологічний словник української мови

відрізати

як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. Припинилося відразу, раптово чи несподівано. — Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами — ніби відрізало (І. Цюпа); — Якщо й писав, сину, то не ми твої письма читали. Може, хтось читав. Ото останнє було, де ти про землеустрій писав.. Я візьми, дурний, та й покажи на сході. А хтось, та й голові сказав. З того часу як одрізало. Ні одного (листа) не получав (одержував) (А. Головко); І зразу — як одрубало: скрипка, зично гукнувши з усіх чотирьох струн, замовкла (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м відрі́зати. Сказати що-небудь дуже гостро, категорично. — Дудки! — як ножем одрізав дід Бенеря (Є. Гуцало); — Каже (Марта): гарний женишок, тільки вужину голову має. — Справді? — полегшено сміється Дмитро. — Ця може як ножем відрізати (М. Стельмах).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відрізати — 1. (ріжучи, відокремити) відтяти, втяти, відкраяти, розм. відчикрижити (великий кусок) відшматувати, (позбавляти зв'язку) відгородити, відсікти. 2. (чимсь гострим відокремлювати частину від цілого) відрізувати, відтинати, (робити хірургічну операцію) ампутувати.  Словник синонімів Полюги
  2. відрізати — відрі́зати дієслово доконаного виду відріза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. відрізати — I [в'ідр’ізатие] -р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док. II [в'ідр'ізатие] -айу, -айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
  4. відрізати — див. відрізувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.  Словник української мови у 20 томах
  6. відрізати — див. різати  Словник синонімів Вусика
  7. відрізати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В.  Словник синонімів української мови
  8. відрізати — Відрі́зати, -рі́жу, -рі́жеш, -рі́жуть; відрі́ж, -рі́жмо, -рі́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.  Словник української мови в 11 томах
  10. відрізати — Відрізати, -ся см. відрізувати, -ся.  Словник української мови Грінченка