Значення в інших словниках
-
відрізати —
1. (ріжучи, відокремити) відтяти, втяти, відкраяти, розм. відчикрижити (великий кусок) відшматувати, (позбавляти зв'язку) відгородити, відсікти. 2. (чимсь гострим відокремлювати частину від цілого) відрізувати, відтинати, (робити хірургічну операцію) ампутувати.
Словник синонімів Полюги
-
відрізати —
відрі́зати дієслово доконаного виду відріза́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
відрізати —
I [в'ідр’ізатие] -р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док. II [в'ідр'ізатие] -айу, -айеиш, недок.
Орфоепічний словник української мови
-
відрізати —
ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.
Словник української мови у 20 томах
-
відрізати —
див. різати
Словник синонімів Вусика
-
відрізати —
як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. Припинилося відразу, раптово чи несподівано. — Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами — ніби відрізало (І.
Фразеологічний словник української мови
-
відрізати —
АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В.
Словник синонімів української мови
-
відрізати —
Відрі́зати, -рі́жу, -рі́жеш, -рі́жуть; відрі́ж, -рі́жмо, -рі́жте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
відрізати —
ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.
Словник української мови в 11 томах
-
відрізати —
Відрізати, -ся см. відрізувати, -ся.
Словник української мови Грінченка