відрізати

1. (ріжучи, відокремити) відтяти, втяти, відкраяти, розм. відчикрижити (великий кусок) відшматувати, (позбавляти зв'язку) відгородити, відсікти.

2. (чимсь гострим відокремлювати частину від цілого) відрізувати, відтинати, (робити хірургічну операцію) ампутувати.

Значення в інших словниках

1. відрізати — відрі́зати дієслово доконаного виду відріза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відрізати — I [в'ідр’ізатие] -р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док. II [в'ідр'ізатие] -айу, -айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
3. відрізати — див. відрізувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.  Словник української мови у 20 томах
5. відрізати — див. різати  Словник синонімів Вусика
6. відрізати — як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. Припинилося відразу, раптово чи несподівано. — Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами — ніби відрізало (І.  Фразеологічний словник української мови
7. відрізати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В.  Словник синонімів української мови
8. відрізати — Відрі́зати, -рі́жу, -рі́жеш, -рі́жуть; відрі́ж, -рі́жмо, -рі́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати.  Словник української мови в 11 томах
10. відрізати — Відрізати, -ся см. відрізувати, -ся.  Словник української мови Грінченка